Катедральний Собор Успення Пресвятої Богородиці

Катедральний Собор Успення Пресвятої Богородиці

Чернівецька єпархія УГКЦ

Головна
Новини та події

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ЙОСАФАТА.

ВЕЛИКОДНЄ  ПОСЛАННЯ

ПРЕОСВЯЩЕННОГО  ВЛАДИКИ  ЙОСАФАТА

Всесвітлішим і всечеснішим отцям, возлюбленим у Христі мирянам

Чернівецької єпархії УГКЦ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

 

Возлюблені в Христі дорогі брати і сестри!

 

Ми з вами завершили час Великого посту, який був не легким для нас цього року. Здається, ми переживаємо те, що уже раніше досвідчував Божий народ під час мандрівки до Обіцяної Землі, а саме: різного роду випробовування, спокуси, зневіру та упадки. Можемо у своєму серці почуватися зрадженими, хоча і сам Господь Бог був зраджений вибраним народом, коли той сотворив собі золотого тельця за своїм уподобанням і бажанням серця. Правдою є також те, що пророк Мойсей заступався за народ, і Бог провадив його далі, аж поки не привів до Обіцяної землі, «молоком і медом текучої». Шлях від рабства до свободи – це не легка прогулянка, і, як каже народна мудрість, «не поле перейти». Тому народ мусів довго вчитися відповідальності, найперше одне перед одним, перед своїми провідниками і перед Богом. Звичайно ж, за все в житті треба платити, і ціна вартувала 40 років паломництва в пустині. І врешті покоління, що народилося у свободі, перейнявши досвід батьків після тривалої підготовки, відважно здобуло омріяну і обіцяну Богом землю.

Сьогодні Богослужіння Пасхи закликають нас зодягнутися у щит віри і крізь її призму поглянути на Ісуса Христа, який Сам нині платить за нас. Ціна, заплачена за кожного з нас, є розп’яття і смерть Сина Бога Живого. Ми куплені дорогою ціною, але це також означає, що Бог вважав нас вартими, гідними і достойними крові свого Єдинородного Сина. Бог у безумовній та безкорисливій любові до людини погоджується на крайнє упокорення, пониження та зраду найвірніших учнів. Господь не зупиняється, аж поки не допровадить нас до відкриття нової нашої ідентичності дітей Божих, та використовує всі нагоди, щоб навчити нас жити у свободі і гідності людини. Навіть часом допускає, щоб ми впали, подібно як мама відпускає руку дитини, щоб ця навчилася вже сама рівно ходити, навіть ціною набитих гуль і синців та вимащених зеленкою обдертих колін.

Мама! Чи є на світі слово більш світле й ніжне? У Матері добрі та ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце – у ньому ніколи не згасне любов, воно не залишається байдужим, і такими були жінки – мироносиці, які залишалися вірними Спасителю до кінця. При цьому вони не мали ніякої можливості що-небудь змінити і не мали права голосу – а лише мовчазно стояли біля Хреста, перебуваючи зі своїм Учителем до останньої хвилини. В неділю рано-вранці, як сходило сонце, вирушили до гробу Ісуса, щоби віддати Йому пошану і всю свою любов, і довідалися, що гріб порожній. Адже тим, які чинять милосердя, Бог привідкриває правду про Воскресіння. Ніколи зло не матиме останнього слова, бо Христос – наша Правда – Воскрес! А на пам’ять залишилися білі пов’язки від ран і плащаниця – відбиток стражденного тіла нашого Господа.

Але перед тим на три дні і ночі Господь спочив у гробі, як мертвий. Зневірені учні поховалися в своїх домівках, а безбожний світ веселився, думаючи, що він назавжди поховав Христа – Правду, Дорогу і Життя Вічне. І ми з вами переживаємо свої дні і ночі темряви і смутку, часто зневірені, бо виглядає, що зло перемагає, а правда, ув’язнена каменем, спочиває у гробі. Складається враження, що злоба, насилля, агресія всіляко намагаються сховати Істину і правду. Постійно покривається «каменем мовчання», як і колись при гробі Ісуса, бо ж було заплачено ціну сторожам, щоби мовчали і нікому не говорили правди про Воскресіння, про силу світла Божого, що одним ранком просвітило найтемнішу ніч людської історії і, як наслідок, зло зазнало поразки.

Сам Бог потужною рукою і простягнутим рам’ям приходить визволити – спасти свій народ. Щось подібне і ми з вами переживаємо і очікуємо. Воскреснувши, Христос не повернувся до попереднього земного життя, але увійшов у славне Боже життя з нашою людською природою, подарувавши нам надію, що і ми, увірувавши, там будемо з ним.

Власне, вся суть посту і полягала в тому, щоб ця нова якість життя і пріоритети Євангелія, не пройшли повз наші вуха, а були почуті, прийняті і втілені нами. Щоб ми відкрилися і прийняли Божу благодать вічного життя і почали вже тепер жити як учні та учениці Христа. У цій пасхальні Божественній Літургії молімся, щоби наш український люд Божий, немов у пологових болях по-християнськи досвідчив і пережив Пасху виходу і переходу з рабства життя за правилами цього грішного світу, що не пізнав Христа, до нового життя – життя за Божими законами.

Сучасний світ потерпає від голоду – йому бракує не лише хліба, але й любові. Люди хочуть бути потрібними, прагнуть бути любленими. Вони жадають Христової присутності. Тому разом зі своїми душпастирями, що знають на ім’я всіх своїх овець, молімся за військових та їхні родини, а особливо молімся за тих синів і дочок з парафії, що сьогодні захищають правду, ризикуючи власним життям, за рідну матір, батька, дітей, хату та парафіяльну церкву.

Сьогодні більше, ніж будь-коли, ми повинні молитися, щоби пасхальне світло Христове, немов рентгенівським промінцем просвітлило кожного з нас, щоб ми зуміли прочитати діагноз нашого серця, часом затверділого і жорстокого. Просімо, щоби світло Воскреслого зійшло на наше обличчя і назнаменувало, перемінило його. Щоб ми, ходячи у ньому, побачили світло недоступної Слави Божої, де нам приготоване найкраще місце, як улюбленим синам і дочкам Царя нашого Господа. Щоби силою і благодаттю Воскреслого Христа, який обіцяв не залишити нас сиротами, а перебувати з нами до кінця віку Духом своїм Святим, була знищена всяка ворожа сила, яка намагається знищити нашу державність.

Просімо Пресвяту Богородицю, явлену в чернівецькій чудотворній іконі «Надія безнадійних», щоб захоронила нас своїм омофором та обдарувала нас своїм прекрасним, чистим серцем украй сповненим любові й покори бути разом з нами. Щоби ми могли приймати Ісуса як Хліб Життя, любити його так, як Вона Його любила. Молімося одні за одних, і благаймо Пречисту Діву Марію, щоби захистила і зберегла наш український народ, а ми завжди спішімо, до її воскреслого Сина і нашого Господа! Христос Воскрес!

† Йосафат  Єпископ  Чернівецький

Дано в Чернівцях, при Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці,

в день мучч. Терентія, Помпілія і тих, що з ними 23 квітня 2019 року Божого.