Катедральний Собор Успення Пресвятої Богородиці

Катедральний Собор Успення Пресвятої Богородиці

Чернівецька єпархія УГКЦ

Головна
Новини та події

26 років тому до Катедрального собору повернулися унікальні святині.

Із приходом на Буковину радянської армії в 1946 році церкву Успіння Пресвятої Богородиці відібрали у греко-католиків і передали РПЦ, а в 1961 році перетворили її на промисловий склад.

 

Для того, щоб врятувати від нищення святині храму: унікальний іконостас, виготовлений італійськими майстрами у 30-х рр. ХХ ст., кілька образів та чудотворну ікону Богородиці, вірні прийняли рішення перенести їх до сусіднього Свято-Миколаївського храму УПЦ.

 

З проголошенням Незалежності України постало нагальне завдання повернути довірені святині до рідного собору.
На щастя, іконостас зберігся повністю. Старостат Миколаївської церкви після активних переговорів погодився повернути його церкві Успіння Пресвятої Богородиці. У цьому вбачаємо промисел Божий, адже радянці могли його порубати на дрова, спалити, як чинили з іншими чудотворними іконами. Однак братство Миколаївської церкви зажадало повернути їм позолоту, яку нібито затратили під час реставрації іконостасу, із цим треба було погодитися, хоча грошей на позолоту не було зовсім. Настоятель Михаїл Косило з двадцяткою звернулися по допомогу до священиків Церкви Святої Варвари у Відні, звідки отримали позитивну відповідь.

 

Вірні української діаспори пожертвували кошти, за які придбали сусальне золото для Миколаївської церкви. У всіх цих операціях брали участь та допомагали отримати позолоту доктори наук Чернівецького національного університету Олег Панчук і Тарас Кияк.
За вчасну та жертовну допомогу Церковний комітет і настоятель Михаїл Косило надіслали подячного листа отцю Святої Варвари у Відні доктору Дзеровичу та запевнили , що будуть молитися за них.

 

Завдяки активним діям та молитві вірних парафії 25 січня 1995 року образ Чернівецької Богородиці, іконостас та інші святині урочисто повернулися до собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ.

 

Матеріали із книги Нестора Мизака та Андрія Яремчука «Два століття служіння Богові і нації: УГКЦ на Буковині».