Історія ікони - Чудотворна ікона

Дозволь о материнства Мати,
Неплідність в радість обернуть,
Нехай свій паросток зачнуть
Батьки, що хочуть діток мати.
о.В.Сиротюк

Про походження чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних» (Наукова гіпотеза).

У лютому 2020 р., завершились наукове дослідження та реставрація чудотворної ікони Матері Божої Чернівецької «Надія безнадійних», яка проходила на базі реставраційної майстерні музею Митрополита Андрея Шептицького під керівництвом художниці-реставраторки Ірини Гірної.

Реставраційна наукова група, зробила цікавий вислід: ікона написана у другій половині XVII ст., ймовірно для домашньої каплиці, чи для невеличкої церкви. Чернівецька Богородична ікона є реплікою прославленої вже в тому часі ікони Ченстоховської Божої Матері.

На сьогодні ми тільки розпочинаємо серію архівних пошуків та досліджень пов’язаних з історією походження Чернівецької ікони «Надія Безнадійних». Припускаємо, що прийдеться провести не одну експедиційну розвідку архівами Львова, Сучави та Кракова. Доведеться зібрати та проаналізувати весь легендарний матеріал пов'язаний із Чудотворною іконою. Чернівецька єпархія сподівається на співпрацю в цій царині з істориками, мистецтвознавцями та богословами.

Проте вже існує перша наукова версія про походження ікони, яка на нашу думку є дуже цікава. До Чернівецької єпархії надійшла наукова гіпотеза, яку зробили автори наукової монографії «Нарис історії УГКЦ на Буковині» доктор історичних наук, професор Нестор Мизак та доктор філософії Ph.D Андрій Яремчук.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали пов’язані з історією УГКЦ на Буковині, професори Мизак та Яремчук припускають, що ікона Матері Божої Чернівецької перебувала в родині доброчинця і ктитора греко-католицьких церков на Буковині Тадея Туркула. Ця родина вирізнялася побожністю, жертовністю та прихильністю до української Церкви. Дослідники наголошують на тому, що Туркули особливо підтримували культ Богородиці. На доказ цього історики посилаються на запис у пом’янику Гошівського монастиря, де записано ім’я батька Тадея – Констянтина Туркула, чернівецького старости,. Цей факт є очевидним і він говорить про довічну молитовну згадку, як дяку за велику християнську працю, допомогу монашеству та ревне служіння Небесній Богоматері. (До речі, Гошівська чудотворна ікона Божої Матері вважається також копією чудотворної ікони Матері Божої Ченстоховської).

Дуже ймовірно, що родина Туркулів замовили для своєї родини у невідомого нам (поки що) автора копію Ченстоховської чудотворної ікони. Якщо це припущення найбільш ймовірне, то наступною стверджуючою думкою є те, що ікона слухала не одне покоління прохань і молитов родини Туркулів.

Сподіваємось, що благання родини Туркулів були почуті, і в чудесний спосіб сповнені. Будучи патріотами і глибоко віруючими людьми, Туркули стали свідками чудодійної сили ікони Пресвятої Богородиці. І хоч це була свята родинна реліквія, проте на знак великої вдячності Марії, родина вирішила передати ікону до храму рідної парафії, щоб Богородиця стала Надією і Покровителькою не тільки їхньої родини, але й усього краю.

За словами

Нестора Мизака – доктора історичних наук, професора.

Андря Яремчука – доктора філософії Ph.D.

На початку вересня було скликано колегіальний орган (реставраційну раду) де спільно було вирішено подальші заходи щодо реставрації. Реставратор, як і лікар не може самостійно приймати рішення стосовно методик лікування ікон. Реставрація картин, ікон,церков, дуже подібна по моральній суті до професії лікарів. «не зашкодь» теж одне з головних правил реставрації. Отож для спеціалістів неозброєним оком було видно що ікона перемальована, місцями кілька разів, проте визначити стан авторського зображення,малюнку без проведення особливих досліджень неможливо.

Перед початком реставрації було проведено ряд досліджень одне з яких це рентген дослідження. В ході якого було виявлено, що авторське зображення добре збереглося.

Було вирішено провести процес зняття запису, пізніших перемалювань і повернути Богородиці і Ангелам їх першопочатковий вигляд.

Для чого потрібно відновлювати нашу історію напевне питання риторичне, всі нації світу шукають в своїй історії славетні моменти, славних людей і святині. Тому питання знімати пізніші перемалювання чи ні для нас не виникало. Однозначно знімати.

Чому ікони так часто перемальовували? Бо реставрація як наука, а реставрацію слід трактувати як наукову роботу, яка поєднує багато галузь, і історію мистецтва і трохи хімії і ряд інших дотичних галузей. Власне, як наука реставрація виникла дуже недавно фактично в 80-х роках ХХ ст., а до того ікони і картини художники, як вміли так і рятували. З часом фарба і лаки стають забрудненими, темними, дуже часто ікону механічно пошкоджували (стукнули чи просто відпадали старі частини грунту, часом навмисне). Сучасні технології і вміння реставраторів дозволяють зняти забруднення не пошкодивши фарбовий шар. Доповнити втрачені фрагменти, але ще не так давно ікони просто поверх перемальовувалися, звичайно кожен художник додавав щось свого. Тому дуже часто ікона втрачала свою історичну цінність , або іі трактовано як значно молодшу. Так сталося з Чернівецькою Богородицею, через велику кількість перемалювань достеменно важко було сказати про її вік. Можна було припустити про кінець 18-почат 19 ст. тому відновити історичну справедливість стосовно віку ікони ми вважали за необхідним.

Процес реставрації було розпочато з демонтажу ікони Богородиці з дерев’яної основи, оскільки клей на який вона була приклеєна втратив свою міцність, для того щоб ікону назад приклеїти нам потрібно було спочатку іі зняти почистити старий клей, який втратив міцність і назад її приклеїти.

Зворот полотна акуратно чистилося від забруднень і залишків клею за допомогою розчинника і скальпеля. Цей процес дозволяє позбавити ікону старого бруду, який негативно впливає на подальший іі стан збереження, оскільки накопичує в собі велику кількість шкідливих хімічних елементів які негативно впливають на стан і колір фарби.

Також було відреставровано і зворотній бік дошки-основи ікони, оскільки в час попередніх «ремонтних» робіт майстри не надто фахово провели процес реставрації деревини.

Процес зняття запису розпочинався з маленьких зондажів (проб) що б вивчити якість і стан фарби, а також підібрати відповідні розчинники і метод.

Після того як методика і розчиники було підібрано довготривалий клопіткий процес зняття запису було розпочато. Неспішучи шар за шаром, фрагмент за фрагментом знімалося пізніші записи. В процесі було виявлено що Лик Богородиці місцями було тричі перемальовано, поправлено. Запис знімалося ватним тампончиком намотаним на паличку замоний в розчиник і круговими рухами, акуратно слідкуючи, щоб не зняти жодного зайвого шару. Спочатку запис знімалося з менш відповідальних місць з тла, одягу,хмар. Коли методика була відпрацьовано досконало приступилося до зняття запису з ликів ангелів, а тоді Богородиці.

В процесі зняття запису з лику Богородиці постійно звірювалося з рентген знимкою. В процесі зняття було виявлено, що авторський ніс значно довший і губи значно менші, крім того з країв було відкрито білий омофор, який на пізніших шарах було замальовано. Лик став значно витягнутішим, строгішим. Кольорова гама також досить змінилася, з яскравих рожевих кольорів притаманних ХХст. і низькій якості живопису відкрився складний колір, мальований на санкирі, характерний оливковий колір який служив тіньовими партіями в іконописі 15-17ст. в процесі зняття запису було також відкрито орнамент оздоби одягу і головне - техніка виконання- темпера. Це відкриття свідчило про давнє походження ікони. Саме такою технікою і в подібній манері малювали ікони іконописці 16-17 ст. про те ці ікони було зображено переважно на дерев’яній основі. Про те що ікона мальована вже на домотканому полотні, могло свідчити два факти, вона була мальована як хатня ікона(мальована для домашнього вжитку) і близькість з європейськими традиціями які на полотні малювали вже довший час.

Отож проаналізувавши всі дані і манеру виконання, техніку, стан полотна і навіть кількість перемалювань ми припускаємо що ікона мальована в другій половині 17ст. і є реплікою такої популярної в той час Ченстоховської Божої Матері. Самі ж Ангели мальовано вже значно пізніше, вірогідно всього в першій половині, або в середині 18ст. і з цими відкриттями нам почала відкриватися загадка, яку ми не могли розгадати довший час чому ж ікона Богородиці була наклеєна на значно більший образ з ангелами. Іконографічних схем, де б так зображалися ангели, ми не зустрічали, тому найімовірніше, Маленька Ікона мальована для домашнього вжитку, або до невеличкої церкви, почала творити чудеса, і саме після їх свідчень для возвеличення Богородиці було створено образ з при стоячими Ангелами, центральну частину якого було акуратно вирізано під розміри Богородиці і її вмонтовано в більший образ. В такому вигляді можна її розгледіти на фотографіях початку ХХст".

Художник-реставратор Гірна Ірина,

керівник реставраційної майстерні музею Митрополита Андрея Шептицького Львівської Архиєпархії УГКЦ.,

голова ГО «Об’єднання реставраторів».